Деталі – в колонці головного редактора і співзасновник краєзнавчого порталу "Україна Інкогніта" Романа Маленкова для Wave RBC.UA
На території Михайлівського Золотоверхого монастиря нині вже функціонує музейно-археологічний простір "Надбрамна церква та Київ 10-13 століть". Ця ініціатива акцентує увагу на збереженні та презентації археологічної та архітектурної спадщини давньоруської доби.
На території Михайлівського Золотоверхого монастиря нині вже функціонує музейно-археологічний простір "Надбрамна церква та Київ 10-13 століть". Ця ініціатива акцентує увагу на збереженні та презентації археологічної та архітектурної спадщини давньоруської доби.
Надбрамна церква Михайлівського Золотоверхого монастиря була зведена у ХІІ столітті і слугувала головним входом до обителі. На думку багатьох істориків, вона була зруйнована під час навали військ Батия і більше не відновлювалася. Про неї забули на понад сім століть. А потім, у 1930-ті роки, російсько-більшовицькі окупанти зруйнували весь комплекс монастиря, залишивши лише кілька об’єктів. Якби їм повністю тоді вдалося здійснити заплановане будівництво, ми б і відбудований монастир не побачили, та й про його надбрамну церкву ніколи б не дізналися.
Систематичні наукові дослідження ділянки розташування надбрамної церкви розпочалися перед відбудовою монастирського комплексу наприкінці 1990-х років. Досліджуючи культурний шар 10–13 століть, археологи знайшли фундаменти та залишки стін надбрамної церкви. Серед знахідок того розкопу були фрагменти плінфи, фрагменти давньоруської кераміки, предмети побуту, елементи металевого прикрашення та залишки будівельних розчинів. Разом із тим результати розкопок дозволяють уточнити межі монастирської території 12 століття, технології будівництва того періоду та планувальну структуру Верхнього міста Києва. А рештки надбрамної церкви було накрито павільйоном і про них майже… забули на чверть століття, навіть не поставивши на державний облік.
Лише у 2025 році за ініціативи археологів, представників ДІАЗ "Стародавній Київ" та громадських організацій "Україна Інкогніта" та "Сміливі відновлювати" почалися роботи з музеєфікації залишків надбрамної церкви. Паралельно була складена облікова документація, і нині об’єкт уже є офіційно пам’яткою археології.
Важливою складовою реалізації проєкту була залученість громадськості через формат толок. Волонтерські прибирання та впорядкування території проводилися із залученням фахівців-археологів, які інструктували учасників щодо правил роботи з культурним шаром. Учасники толок допомагали розчищати майданчик від будівельного сміття, вивозити ґрунт, яким консервували об’єкт ще у 1990-ті, та готувати ділянку і об’єкт для музейного простору. Такий підхід значно прискорив технічну частину робіт і забезпечив взаємодію між науковою спільнотою та містянами.
Кінцевою метою проєкту було і є створення музейно-археологічного простору безпосередньо на місці досліджень. Концепція передбачає поєднання збережених автентичних елементів із сучасними музейними технологіями.
Крім волонтерів, у реалізації проєкту дуже допомогли меценати, які надали гравій для підлоги та обробили і пофарбували стіни павільйону. На стінах було розміщено інформаційні стенди та банери. Але робота ще не завершена, адже в павільйоні ще заплановано експонування археологічних артефактів, присвячених тому періоду. Там уже є плінфа із відбитками слідів тварин і слідом людської ступні. Загалом експозиційний простір висвітлюватиме три основні теми: містобудівну структуру Києва 10–13 століть, історію будівництва та функціонування Михайлівського монастиря, а також методику сучасних археологічних досліджень.
Проєкт "Надбрамна церква та Київ 10-13 ст." став унікальним явищем для музейного середовища Києва. Він виявився можливим завдяки комунікації, часом доволі складній, усіх з усіма: науковців, волонтерів і комунальної влади. При оціночній вартості у 1–1,5 млн грн у 2025–2026 рр. практично не було витрачено бюджетних коштів.