Якщо приватна лабораторія виходить з договору з Національною службою здоров'я України (НСЗУ), попит на цю послугу нікуди не зникає, але послуга стає платною чи територіально недоступною для пацієнта, вважає партнер юридичної компанії Syrota Dzis Melnyk & Partners Сергій Дзіс.
"Дискусія про тарифи на лабораторну діагностику має вигляд суперечки про гроші приватних клінік. Насправді її предмет інший: чи зможе людина здати аналіз за направленням лікаря там, де вона живе, і не платити за нього зі своєї кишені. Коли приватна лабораторія виходить з договору з НСЗУ, послуга нікуди не зникає – вона просто стає платною або пацієнт їде за нею до сусіднього міста", – сказав він агентству "Інтерфакс-Україна", підкресливши: "Найгостріше це відчувається в малих містах, прифронтових і деокупованих громадах, де комунальну мережу пошкоджено або кадрово знекровлено і приватний надавач закриває помітну частку діагностики".
При цьому Дзіс зазначив, що нейтральна за своєю сутністю модель фінансування, яка, згідно із законом про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, встановлює єдині для всієї країни тарифи, перестає бути нейтральною, щойно заходить мова про структуру витрат.
"Комунальним та державним закладам бюджети покривають енергоносії, ремонти, обладнання та доплати персоналу. Приватний надавач утримує все це з того самого тарифу, з якого оплачує реагенти й зарплати. На цю різницю накладаються норми, які прямо розділяють надавачів за формою власності", – сказав він.
Юрист пояснив, що постанова Кабінету міністрів від 31 грудня 2025 рорку забороняє НСЗУ збільшувати заплановану вартість послуг за договорами саме з приватними надавачами за сервісом "Лабораторна діагностика", застосовує понижувальний коефіцієнт 0,6 за приросту обсягів понад 80%, але виводить з-під нього державні заклади. Крім того, наказ НСЗУ від 15 травня 2025 року №377 змінив методику обліку так, що одне дослідження розкладається на кілька окремих облікованих послуг, "тож кількість послуг у системі зростає кратно при тій самій кількості пацієнтів, надавач автоматично перетинає поріг у 80% і отримує той самий коефіцієнт 0,6".
"Практичний наслідок стосується не звітності, а географії. Розширення мережі – це рішення на роки: закупівля обладнання, логістика зразків, персонал. Коли зростання обсягів само по собі є підставою для зниження оплати, планувати таке розширення неможливо. За передбачуваних правил приватний сектор мав би стимул відкривати пункти забору і лабораторії там, де їх зараз бракує. За чинних – раціональна стратегія протилежна: не зростати й концентруватися в обласних центрах", – вважає Дзіс.
На думку експерта, наразі на практиці принцип "гроші йдуть за пацієнтом" замінюється прив'язкою фінансування до одного місця надання послуг.
"Ці положення мають ознаки антиконкурентних дій органів влади, і ринок уже звернувся до АМКУ із відповідною заявою. Але предмет розмови з НСЗУ, МОЗ і Кабміном простий: методика тарифу, яка враховує повну собівартість для закладу без бюджетного утримання, і скасування норм, що ділять надавачів за формою власності. Виграє від цього передусім пацієнт", – підкреслив він.