Чому після трагедії не варто чекати фрази "мені потрібна допомога" і як можна підтримати без тиску
Після травматичної події людина далеко не завжди думає про психологічну допомогу. І це цілком зрозуміло. Коли людина постраждала, стала свідком важкої події або опинилася в лікарні, у неї зазвичай є зовсім інші справи. Лікування, фізичний стан, документи, побутові питання, родина, робота – усе це потрібно вирішувати тут і зараз.
Іноді людина просто намагається зрозуміти, що відбувається і що їй робити далі. Вона може відчувати, що їй важко чи погано, але думки про звернення до психолога при цьому взагалі може не бути. І саме тут виникає ситуація, коли першим телефонує не людина психологу, а психолог – людині.
Що таке колбек, для чого він потрібен і як працює вся система, розповіла спеціально для Wave RBC.UA психолог, експертка платформи Betobee та психоедукатор Анастасія Бикова.
Перший крок психологічної підтримки
Якщо трапляється щось погане (прильоти, стреси, втрати, трагедії) ми всі кажемо близьким людям, колегам та друзям: "Якщо щось – дай знати" або "Буде потрібна допомога – скажи".
Але після пережитого стресу людина може бути просто не здатна сама попросити про допомогу. І саме тут важливо – зробити маленький крок назустріч, проявити турботу та запобігти розвитку важких психологічних наслідків.
Якщо людина постраждала, стала свідком важкої події або опинилася в лікарні, на першому місці зазвичай зовсім інше: лікування, фізичний стан, документи, побутові питання, родина, робота.
Саме для таких ситуацій існує колбек – проактивний крок підтримки, коли компанія сама звертається до психологів із запитом зв'язатися зі співробітником, який пережив травматичний досвід. Тут важливе саме слово "проактивний".
Людина не завжди може сама зрозуміти, що їй потрібна психологічна допомога, знайти спеціаліста, записатися на консультацію і сформулювати свій запит.
Тому психолог телефонує першим. Не для того, щоб змусити людину піти в терапію, а щоб по-людськи запитати, як вона, підтримати її в моменті та дати зрозуміти: якщо допомога знадобиться зараз або пізніше, є до кого звернутися.
Колбек – це не "вас записали до психолога"
Колбек – це важливий крок підтримки. Він застосовується тоді, коли компанія бачить, що серед її співробітників є люди, які пережили травматичний досвід: постраждали самі, стали свідками подій або зараз перебувають на лікуванні в лікарні.
Компанія може закривати матеріальні чи медичні потреби працівника, але психологічний стан після пережитої події часто взагалі не стоїть на порядку денному. І це важливий момент: це не означає, що їй добре.
Людина може розуміти, що їй важко, погано, страшно або незвично, але при цьому бути повністю зосередженою на лікуванні, побуті, родині чи інших нагальних питаннях. Або просто не планувати звертатися до психолога. Тому за запитом компанії психолог телефонує першим.
Його завдання – по-людськи дізнатися про самопочуття людини, підтримати її в моменті та запропонувати консультацію. При цьому колбек – повністю добровільний процес. Тут немає нав'язування чи примусу. Навіть якщо людина налаштована скептично і не збирається йти в терапію, сам телефонний дзвінок уже може дати їй відчуття опори.
Під час розмови вона може отримати підтримку, а також зберегти прямий контакт із психологом на випадок, якщо допомога знадобиться згодом. Іноді найважливіше, що можна отримати від такого дзвінка, – не негайне рішення всіх проблем, а просте розуміння: я не залишився з цим один.
Це важливий крок і для працівника, який бачить, що він не сам, і для компанії, яка демонструє не лише формальну, а дієву турботу про своїх людей.
Психолог не обов'язково телефонує одразу після події
Перший психологічний контакт зазвичай відбувається безпосередньо на місці події. Переважно це кризові психологи, які надають першу психологічну допомогу. В окремих ситуаціях цю функцію можуть виконувати й лікарі. Саме там відбувається перший контакт із людиною.
Потім минає певний час. Людина встигає повзаємодіяти зі своєю сім'єю, колегами, лікарями, зайнятися лікуванням чи іншими нагальними питаннями. І вже після цього може відбутися колбек-дзвінок. Тобто це не обов'язково розмова безпосередньо після події. І на момент цього дзвінка люди можуть опинитися зовсім у різних точках переживання того, що сталося.
Хтось знаходиться вдома й поступово відходить від пережитого. Хтось перебуває в лікарні. Хтось проходить лікування, а ліки мають заспокійливу дію. Така людина може не відчувати якихось виражених симптомів і навіть переживати своєрідне емоційне стишення.
Бувають випадки, коли зв'язуватися необхідно вже із сім'єю або членами родини, тому що сам постраждалий перебуває не в тому стані, щоб розмовляти.
Іноді допомога потрібна і членам родини – особливо якщо вони самі пережили те, що сталося, або пережили його важче, ніж безпосередньо постраждалий.
Людина, яка пережила травматичну подію, не завжди усвідомлює, що їй потрібен психолог (фото: Getty Images)
Що психолог запитує під час колбеку
У першу чергу колбек – це жест турботи від компанії до своїх працівників. Компанія, звичайно, може запитати про фізичний стан співробітника, дізнатися, як він загалом, чи потрібна йому матеріальна або медична допомога.
Але контакт із психологом – це дещо інше. Це додаткове свідчення турботи, коли людину можна вчасно підхопити, допомогти їй помітити власний стан, отримати консультацію спеціаліста та, можливо, відчути полегшення.
Під час такої розмови психолог може провести певну психоедукацію: пояснити, що людина зараз може відчувати, чому її реакція саме така і як це може проявитися згодом. А далі починається те, що особливо важливо після пережитого шоку: спостереження за власним станом.
Під час розмов люди часто діляться тим, що пережили, що бачили і як саме це було для них. Вони можуть розповідати про свій фізичний стан, лікування, зміни у самопочутті.
Спеціалісти також звертають увагу на важливі критерії:
- як людина спить
- яке в неї загальне самопочуття
- чи не виникають нав'язливі картинки й думки
- яким є рівень тривоги
І тут немає універсальної реакції, бо хтось реагує нахлинанням емоцій і гіперемоційністю. А хтось, навпаки, ніби нічого не відчуває. Може здаватися, що людина спокійна, що вона добре тримається і з нею все гаразд. Але іноді це може бути своєрідним замороженням.
Стрес і шок кожна людина переживає по-різному. Тому немає єдиного "правильного" способу реагувати на травматичну подію.
Допомога може тривати всього 10 хвилин
Або стати повноцінною консультацією. Подальші дії спеціаліста залежать від симптомів, запиту та того, що людина розповідає під час розмови.
Іноді це просто короткий дзвінок турботи, часом це розмова на 10–30 хвилин, під час якої людині важливо виговоритися, розповісти, що з нею сталося, а психолог підтримує, валідизує її емоції та допомагає словами чи техніками знайти опору, щоб триматися.
В окремих випадках це може бути повноцінна консультація, і вона не обов'язково виглядає так, як люди традиційно уявляють собі терапію, адже процес відбувається по телефону. Але це все одно процес, під час якого людині в конкретний момент потрібна допомога, а спеціаліст може її надати.
Психолог може допомогти стишити певні відчуття або, навпаки, допомогти щось відчути. Може порекомендувати певні техніки чи інструменти, які допоможуть прожити те, що сталося, вирівнятися, трохи спертися на щось внутрішнє або зовнішнє, відчути хоча б певне полегшення.
Іноді людині важливо просто зрозуміти, з чим їй прокидатися наступного дня і що робити далі. Запити можуть бути дуже різними, але кожен такий контакт важливий.
"Це вже не перший приліт, я впораюся"
На практиці психологи бачать людей із дуже різним бекграундом і дуже різним сприйняттям пережитої ситуації. Хтось одразу орієнтується у власних відчуттях і спокійно приймає підтримку. А хтось звик спиратися виключно на власний гарт і триматися за принципом: "Усе нормально, це вже не перший приліт, я впораюся".
Для багатьох українців це давно стало звичною моделлю реагування. Люди живуть і працюють в умовах постійної небезпеки настільки довго, що високий рівень напруги став для них фоновою нормою. І на цьому тлі потреба подбати про власний ресурс просто відходить на другий план перед щоденними завданнями. Бо:
- Треба працювати
- Треба вирішувати побутові питання
- Треба допомагати родині
- Треба лікуватися
- Треба повертатися до звичного життя
І власний психологічний стан часто опиняється десь наприкінці цього списку.
Коли головною опорою стають сім'я та колеги
Для більшості людей головним життєвим якорем залишаються сім'я та робочий колектив. Особливо якщо люди працюють пліч-о-пліч роками й відчувають одне одного майже як рідних. Саме ці люди часто першими бачать зміни в поведінці, самопочутті чи настрої.
Водночас є й ті, хто має сформовану недовіру до психологічної допомоги або стереотипне сприйняття психологів і зовсім не готовий іти в індивідуальні консультації. І тут немає завдання когось змушувати або переконувати. Колбек не має перетворюватися на нав'язування психологічної допомоги.
Його завдання інше: дати людині відчуття опори та простого людського тепла безпосередньо під час розмови. А паралельно – залишити двері відчиненими для тих, хто все ж вирішить спробувати цей досвід згодом.
Колеги та друзі першими можуть помітити, що людина потребує психологічної підтримки (фото: Getty Images)
Колбек – це не просто "Як ви себе почуваєте?"
На практиці колбек будується не навколо абстрактних розмов, а навколо швидкого скринінгу стану та точкової допомоги тут і зараз. Спеціаліст не змушує людину занурюватися в травматичні деталі, якщо вона до цього не готова.
Натомість фокус робиться на прикладних речах:
- Як людина спить?
- Чи виникають нав'язливі картинки?
- Чи є раптове заціпеніння?
- Як змінюється загальне самопочуття?
- Чи є тривога?
Це дозволяє зрозуміти, що відбувається з людиною в моменті, і за потреби одразу запропонувати інструменти саморегуляції – це можуть бути прості тілесні техніки заземлення, дихальні вправи для зняття гіперемоційності або нормалізація того, що ступор і відсутність емоцій під час шоку також можуть бути природною реакцією організму.
Іншими словами, людині не обов'язково одразу "розбирати травму". Іноді на першому етапі набагато важливіше зрозуміти, що з нею відбувається просто зараз, і отримати кілька інструментів, які допоможуть пройти цей момент.
А якщо людина каже: "Зі мною все добре, я тримаюся"?
Це теж дуже поширена позиція і людина може щиро вважати, що з нею все добре. Або може бути впевнена, що впорається самостійно. Тут важливо не перетворювати допомогу на боротьбу за те, хто кого переконає. Практичне завдання колбеку – не довести людині, що вона помиляється.
Немає потреби доводити людині, що вона "насправді травмована" або що їй неодмінно потрібна терапія. Натомість психолог може м'яко зняти бар'єр і створити зрозумілий маршрут звернення на майбутнє. Можна коротко пояснити, із якими конкретними запитами людина може прийти пізніше.
Наприклад, якщо після першого шоку раптом виникне відкат або почнеться безсоння. Можна також розвіяти міф про те, що людина "забере чиєсь місце" (комусь там більше потрібна допомога – часте пояснення), якщо звернеться по допомогу.
Тоді телефонний дзвінок стає не нав'язуванням послуги, а реальним проявом турботи. Після нього у людини залишаються конкретні інструменти підтримки, розуміння власного стану та відчуття, що їй є на кого спертися.
І, можливо, саме це стане важливим пізніше – у той момент, коли перший шок мине, навколо стане тихіше, а пережите нарешті почне наздоганяти. Адже після травматичної події допомога потрібна не завжди саме тоді, коли всі навколо її пропонують.
Іноді людина спочатку просто виживає, лікується, вирішує нагальні проблеми й тримається. А потреба поговорити, зрозуміти власний стан або отримати підтримку приходить пізніше. Саме тому цінність колбеку не лише в самій розмові. Вона ще й у простому повідомленні, яке людина отримує від людей поруч:
"Ми бачимо, що з тобою сталося. Нам не байдуже, як ти. І якщо тобі стане важко – ти знаєш, куди звернутися".