Підприємиця розповіла, як українські прикраси потрапляють до світових знаменитостей і чим відрізняються ювелірні смаки в Україні та США
П’ять років тому SOLO for Diamonds починав знайомити українців із прикрасами з вирощеними діамантами, а сьогодні вироби бренду з’являються на світових знаменитостях і виходять на міжнародний ринок.
Засновниця бренду Юлія Кушер живе між Україною та США, розвиває бізнес одразу на кількох ринках і зізнається: іноді її робочий день починається о шостій ранку з повідомлень із Києва, а закінчується тоді, коли прокидаються партнери в інших частинах світу.
В інтерв’ю Wave RBC.UA Юлія розповіла, як прикраси українського бренду потрапляють до стилістів голлівудських зірок, чому знаменитості іноді викуповують майже весь підібраний для них сет, як із волосся чи шерсті можна виростити діамант, що зараз відбувається з модою на заручальні каблучки та як вона реагує на обстріли, коли приїжджає до Києва.
– "Створювати, а не руйнувати" зараз бачимо на білбордах SOLO for Diamonds. Що особисто для вас стоїть за цими словами?
– Цей слоган мені максимально відгукується. Я завжди кажу, що ми тут, на цій землі, для того, щоб щось додавати, створювати додану вартість, а не просто забирати чи викопувати те, що вже є.
Саме вирощені діаманти дають можливість створювати. Це технологічний продукт, мінерал, який за своїми характеристиками ідентичний природному діаманту, але створений людиною.
Для мене тут важлива сама ідея: ти не шкодиш природі, а створюєш щось подібне до того, що вже було створено нею. І, мені здається, в цьому є сила.
А якщо дивитися ширше на час, у якому ми зараз живемо, то людству взагалі важливо пам’ятати: ми маємо приходити не руйнувати, а створювати щось нове.
– За п’ять років SOLO for Diamonds помітили далеко за межами України. У який момент ви зрозуміли, що можете бути міжнародним гравцем?
– У нас вийшло навпаки: спочатку ми почали розвиватися у Штатах, а вже потім активно в Україні.
Коли ми заходили на український ринок, фактично не було сформованої конкуренції у вирощених діамантах. Тому спочатку ми багато займалися саме освітньою функцією: пояснювали, що це за продукт, які він має характеристики, чим відрізняється від фіаніту чи муасаніту.
В Америці людям уже було простіше пояснювати, що таке вирощений діамант, тому що сам продукт там був відомий значно раніше.
Фото: Wave RBC.UA
Зараз для мене Україна і США – це два дуже різні ринки. В Україні, наприклад, більший попит я бачу саме на каблучки.
У США більше цікавляться фантазійними виробами, нестандартними кольорами каменів, незвичними матеріалами.
Мені не дуже цікаво йти туди, де вже є всі й будувати стратегію лише на конкуренції. Мені ближче знайти напрям, у якому я бачу потенціал, зайняти в ньому свою позицію і поступово його розвивати.
– А в чому сьогодні найбільша унікальність SOLO for Diamonds?
– Один із напрямів, який ми розвиваємо, – можливість створювати діаманти з біоматеріалу.
Наприклад, якщо людина хоче зберегти сімейну реліквію, це може бути волосся близької людини. Може бути шерсть улюбленої тварини. З біоматеріалу можна отримати вуглець, виростити діамант, а потім створити з нього прикрасу.
Тобто це вже не просто ювелірний виріб, а річ із дуже особистою історією.
– Ваші прикраси з’являлися на Скарлетт Йоганссон, Міллі Йовович, Джек Гарлоу, Шейлін Вудлі, Кеті Перрі, Дженні Ортезі та інших світових знаменитостях. Як український бренд взагалі потрапляє до їхнього гардероба?
– На початку це здається дуже складним, поки ти не починаєш варитися в цій індустрії. А потім розумієш: у знаменитостей є стилісти, і головне – знати саме стиліста зірки.
Ти напряму комунікуєш із ним, показуєш прикраси, які є у бренду, стиліст показує їх знаменитості, а вона вже вирішує, що хоче вдягнути.
Тому ми в якийсь момент зрозуміли просте правило: треба дружити зі стилістами світових зірок.
Зірки у прикрасах SOLO for Diamonds (фото надані пресслужбою Юлії Кушер)
– А сама знаменитість завжди знає, прикрасу якого бренду вона вдягає?
– Це дуже залежить від людини. Але якщо прикраса нестандартна, знаменитості справді можуть розпитувати, звідки вона, що це за бренд.
І найприємніше для мене – до нас уже неодноразово поверталися зірки й купували прикраси після того, як отримували їх для виходу.
Це було досить несподівано. Ти розумієш, що така людина може дозволити собі практично будь-яку прикрасу у світі. А потім вона повертається саме до тебе і хоче її купити.
Для мене це додає впевненості, що ми робимо щось правильне.
Myha'la (фото надане SOLO for Diamonds)
– Як виглядає шлях прикраси SOLO for Diamonds до червоної доріжки?
– Зазвичай усе відбувається дуже швидко. Нам можуть написати: через тиждень або навіть завтра буде певний івент, нам подобаються ваші прикраси, давайте щось підберемо.
Далі ми відправляємо вироби кур’єром або спеціальними службами, які працюють із діамантами. Іноді представник стиліста просто приїжджає в наш офіс і забирає все самостійно. Звичайно, такі відправлення страхуються.
А найцікавіше – ми до останнього не знаємо, що саме буде на зірці.
Джек Гарлоу (фото надане SOLO for Diamonds)
Фінальний образ зазвичай тримають у таємниці. І вже коли починається подія, ми самі стежимо за Instagram, медіа, фотографіями з червоної доріжки й раптом бачимо: "О, це наша каблучка!"
І тоді вже починається святкування.
– Чи доводилося вам особисто спілкуватися з такими знаменитостями?
– Так, щоб багато спілкуватися особисто із самими зірками, – ні. Але, наприклад, я писала листа Меріл Стріп.
Мені розповіли, що вона дуже підтримує Україну, і для мене було важливо красиво й персоналізовано розповісти їй про наш бренд, про те, що ми українські, що створюємо український продукт.
Ми дуже уважно підходили навіть до символізму прикрас, які хотіли їй запропонувати.
Для мене Меріл Стріп – абсолютна ікона, тому вже сам факт, що вона звернула увагу на наш проєкт, був дуже емоційним.
– Ви багато часу проводите у Нью-Йорку. Наскільки там усе справді вирішують знайомства?
– Нетворкінг у Штатах – це, напевно, ключ практично до всього.
Працює правило кількох рукостискань: через особисті контакти ти можеш знайти вихід майже на будь-яку людину.
Ми дружимо зі стилістами, PR-менеджерами, постійно буваємо на різних заходах.
Юлія Кушер (фото надане підприємицею)
І в Нью-Йорку мені подобається те, наскільки все це близько. Ти можеш просто сидіти за сусіднім столиком із відомою людиною. Можеш підійти, сказати "привіт". Там немає відчуття якогось недосяжного світу знаменитостей.
– А ваш нью-йоркський ритм сильно відрізняється від київського?
– Насправді ні. Мені Нью-Йорк якраз і сподобався тим, що він дуже схожий на Київ за темпом.
Усе швидко, активно, постійно щось відбувається.
Мій день там зазвичай починається близько шостої ранку. Я відкриваю очі, а в телефоні вже купа повідомлень, тому що в Києві робочий день давно триває.
Потім потрібно завезти дітей до школи, повернутися, знову зустрічі. Першу половину дня я намагаюся більше віддавати Україні, а коли Київ засинає – переключаюся на американський ринок.
А пізніше прокидається Індія та інші ринки, з якими ми теж ведемо переговори.
Тому виходить такий нон-стоп 24/7. І це виснажує, бо іноді перестаєш розуміти, де в тебе вихідний, а де відпустка.
Юлія Кушер (фото надане підприємицею)
– Як ви в такому графіку намагаєтеся не вигоріти?
– Я тільки зараз поступово доходжу до правила, що вихідні мають залишатися вихідними.
Раніше будь-який дзвінок означав: треба прямо зараз вирішити проблему. Зараз уже розумію, що світ не зупиниться. Деякі речі можуть почекати до понеділка.
Тому я свідомо намагаюся робити собі такі стопи. Бо інакше виникає відчуття, що ти постійно біжиш, вирішуєш питання, а вони ніколи не закінчуються.
– А що у вас із турботою про себе?
– Універсальне правило – у будь-якій незрозумілій ситуації пий воду.
І я намагаюся щодня мати хоча б якусь фізичну активність: тренажерний зал, теніс або просто багато ходити.
Я живу недалеко від Центрального парку, тому навіть прогулянка із собакою туди й назад стає хорошою активністю.
– Чого з української їжі вам найбільше бракує у США?
– Як виявилося, я дуже люблю банош. І дуже за ним сумую в Америці.
Тому коли приїжджаю в Україну, намагаюся знайти ресторан, де є хороший банош. Ще люблю холодець.
Я взагалі більше ганяюся не за конкретними ресторанами, а за стравами.
– А є місце в Нью-Йорку, яке для вас максимально про спокій?
– Так. Я нещодавно відкрила для себе одну величезну галявину в Центральному парку приблизно в районі 90-ї вулиці.
Там величезні старі дерева, люди вигулюють собак, лежать на траві, діти пускають мильні бульбашки. І водночас там настільки тихо, хоча буквально поруч вирує Нью-Йорк.
Іноді я просто стою там із собакою і намагаюся запам’ятати цей момент: запах скошеної трави, простір, тишу.
Для мене це місце абсолютного балансу: ти ніби перебуваєш у самому центрі світу, але водночас – у повному спокої.
– Які прикраси зараз обирають справді стильні люди?
– Коли я тільки починала, мені дуже подобалася ідея максимально лаконічних прикрас – таких, які ніби є, але не перебивають природну красу людини.
А зараз я бачу дедалі більший інтерес до statement-прикрас.
Це може бути велика форма, незвичайний колір або матеріал. Прикраса вже не просто доповнює образ – вона щось говорить про людину.
У Штатах такі речі навіть називають icebreaker: людина бачить твою каблучку й одразу питає: "Боже, яка крута! А що це?".
Юлія Кушер (фото: Wave RBC.UA)
І з цього починається розмова.
Мені зараз особливо подобаються саме такі прикраси – ті, що провокують діалог.
– А як змінилася мода на заручальні каблучки?
– Я точно бачу дуже великий зсув.
Коли ми починали, в Україні часто обирали діаманти приблизно 0,3-0,5 карата. Зараз це вже 0,7-1 карат, і поступово ми підбираємося до 1,5 карата.
Люди зрозуміли, що за той самий бюджет із вирощеним діамантом можуть обрати більший камінь, кращий колір або інші характеристики.
І все більше людей починають користуватися цією можливістю.
Для мене заручальна каблучка взагалі має сильний символізм. Це не лише прикраса, а певний жест: людина показує, що готова брати відповідальність і створювати сім’ю.
Тому я думаю, що тренд на вирощені діаманти в Україні буде тільки посилюватися.
– Де ви зараз проводите більше часу – в Україні чи США?
– Побутово більша частина життя зараз усе-таки в Америці, тому що там діти. Я живу з ними сама, тому поєднувати роботу, поїздки й материнство досить складно.
Але я дуже хочу частіше приїжджати в Україну.
І дуже мрію про той момент, коли знову буде прямий рейс до Борисполя. Колись ми навіть не цінували, наскільки це було прекрасно: дев’ять годин – і ти вже вдома.
– Ви часто приїжджаєте до Києва. Як зараз реагуєте на обстріли?
– Оскільки я приїжджаю досить часто, то вже неодноразово заставала обстріли.
Іноді навіть виходить кумедно. Ми сиділи з друзями, почався грім, а я одразу: "Боже, напевно, щось відбувається". Вони кажуть: "Юлю, це просто грім".
Потім десь голосно запрацювала газонокосарка – у мене знову перша реакція на звук.
І друзі вже жартують, що видно: я не зовсім "місцева".
Юлія Кушер (фото: Wave RBC.UA)
Але якщо раніше я могла приїхати, не чути вибухів і просто спати, то зараз ставлюся до цього значно відповідальніше. Намагаюся обирати місце проживання там, де є укриття.
Бо все одно безпека – це відповідальність кожного за себе.